балкончик

БАЛКО́НЧИК, а, ч. Зменш. до балко́н 1.

Вона [дорога] вела до химерного двоповерхового будинку з гострими шпилями і різьбленими балкончиками (Коз., Сальвія, 1959, 16).

Значення в інших словниках

1. балкончик — балко́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. балкончик — -а, ч. Зменш. до балкон 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. балкончик — БАЛКО́НЧИК, а, ч. Зменш. до балко́н 1. І море було майже поряд! З балкончика його було видно (О. Іваненко); Вона [дорога] вела до химерного двоповерхового будинку з гострими шпилями і різьбленими балкончиками (В. Козаченко).  Словник української мови у 20 томах