балощі
БА́ЛОЩІ, ів, мн.
1. Дія за знач. ба́лувати 1.
— І в кого вона така вдалась? ..Охо-хо, все то балощі! (Л. Укр., III, 1952, 603).
2. Дія за знач. ба́луватися; пустощі, пустування.
— Нічого, правдонько, убожество — не опорок. Балощі, лінощі… ото опорок (Тесл., Вибр., 1950, 27);
Та й цю дочку, Одарку, якось не догледів: за балощами дитячими випорснула з-під батьківського впливу (Ле, Ю. Кудря, 1956, 16);
— Хіба ти що, не ловив ніколи вудкою або переметом? — ..Ні, не визнаю. Я сільський житель, а в селі це балощами вважається (Загреб., Спека, 1961, 268).
Словник української мови (СУМ-11)