балощі

ПУ́СТОЩІ мн. (вчинок, вчинки для розваги, веселощів), БА́ЛОЩІ мн., ЖИРУВА́ННЯ підсил., БАЛОВСТВО́ розм., ДУР розм., ШАЛАПУ́ТСТВО розм., ПУСТО́ТА заст. Останнім часом усі пустощі й витівки товариша стали Юркові нецікавими (О. Донченко); Та й цю дочку, Одарку, якось не догледів: за балощами дитячими випорснула з-під батьківського впливу (І. Ле); Це повторювання одного слова, цей сміх бриніли так, немов її тішив оцей нешкідливий дитячий дур (Марко Вовчок); Завзяті молодики-підмайстри підпалили ще й барильце з шевським варом — не так для освітлення, як з юнацького шалапутства (Ю. Смолич); Отой непосидючий найменший.. мучив мене своїми невпинними пустотами (А. Кримський). — Пор. гра, розва́га.

Значення в інших словниках

1. балощі — ба́лощі множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. балощі — -ів, мн. 1》 Дія за знач. балувати 1). 2》 Дія за знач. балуватися; пустощі, пустування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. балощі — БА́ЛОЩІ, ів, мн. 1. Дія за знач. ба́лувати 1. – І в кого вона така вдалась? .. Охо-хо, все то балощі! (Леся Українка). 2. Дія за знач. ба́луватися; пустощі, пустування. – Нічого, правдонько, убожество – не опорок. Балощі, лінощі... ото опорок (А.  Словник української мови у 20 томах
4. балощі — БА́ЛОЩІ, ів, мн. 1. Дія за знач. ба́лувати 1. — І в кого вона така вдалась? ..Охо-хо, все то балощі! (Л. Укр., III, 1952, 603). 2. Дія за знач. ба́луватися; пустощі, пустування. — Нічого, правдонько, убожество — не опорок.  Словник української мови в 11 томах