балістика

БАЛІ́СТИКА, и, ж.

1. Розділ теоретичної механіки, що вивчає рух важкого тіла, кинутого під кутом до горизонту.

2. Наука, що вивчає закони руху артилерійських снарядів (у каналі ствола вогнепальної зброї і після вильоту назовні).

Молодий Бонапарт написав спеціальну працю з балістики, тобто про метання ядер (Нова іст., 1956, 85).

Значення в інших словниках

1. балістика — балі́стика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. балістика — -и, ж. 1》 Розділ теоретичної механіки, що вивчає рух важкого тіла, кинутого під кутом до горизонту. 2》 Наука, що вивчає закони руху артилерійських снарядів (у каналі ствола вогнепальної зброї та після вильоту назовні), а також ракет після припинення роботи двигуна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. балістика — БАЛІ́СТИКА, и, ж. 1. Розділ теоретичної механіки, що вивчає рух важкого тіла, кинутого під кутом до горизонту. Закони балістики.  Словник української мови у 20 томах
4. балістика — балі́стика (нім. Ballistik, з лат. ballista – ядро, метальний снаряд, від грец. βάλλω – кидаю) наука про рух артилерійських і реактивних снарядів, мін, куль, авіабомб.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. балістика — Наука про рух артилерійських та реактивних снарядів, куль тощо.  Універсальний словник-енциклопедія