банкрутувати
БАНКРУТУВА́ТИ, БАНКРОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Ставати банкрутом.
[Шпіцкопф:] Скажіть мені,.. через що властиво банкротує пан Чирняк? (Фр., IX, 1952, 375);
— Ідеї ваші не мають грунту в Галичині! Ось причина того, що всі ваші видання банкрутують (Кол., Терен.., 1959, 353).
Словник української мови (СУМ-11)