баня
БА́НЯ¹, і, ж.
1. Те саме, що ла́зня.
Показався і місяць з-за гори — повний, червоний, неначе в бані паривсь (Мирний, III, 1954, 140);
Сходили на базар, помилися у бані (Сос., Вибр., 1941, 17);
*У порівн. Тепло, як в бані (Номис, 1864, № 14039).
2. тільки одн., перен., розм. Прочуханка, прочухан.
— Звели лишень покинути Явдоху, нехай відпочине після такої бані (Кв.-Осн., II, 1956, 187);
— Знову була йому [Гаркуші] баня? (Кучер, Чорноморці, 1956, 262).
Завда́ти ба́ні кому — сильно побити когось; дати прочуханки кому-небудь.
◊ Крива́ва ба́ня — кровопролиття, нещадна різанина.
3. хім. Прилад для рівномірного нагрівання чого-небудь гарячою водою, парою, повітрям і т. ін.
БА́НЯ², і, ж.
1. Опуклий дах, що має форму півкулі; купол.
Баня виведена зкругла-гранчаста, одна гранка більша, а друга менша (Свидн., Люборацькі, 1955, 19);
Підійшли [некрути] ближче, побачили верховини церков — із золотими банями, і з блакитними (Мирний, II, 1954, 120);
Вже показалась на обрії синя смуга.. лісу і жіночий монастир на горі з позолоченими банями (Шиян, Вибр., 1947, 154);
*У порівн. Високі крислаті верби зеленою банею нависли над вуличкою (Коцюб., І, 1955, 27).
2. перен. Про сферичну поверхню або предмет такої форми.
І росте вона [рожа] сама одинока, під скляною банею чистої блакиті (Кобр., Вибр., 1954, 173);
І тоді раптом, майже коло самої землі, над ним [льотчиком] виникла баня парашута.. Приземлення було вдалим (Ю. Янов., І, 1954, 50).
Словник української мови (СУМ-11)