баранець

БАРАНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

1. Зменш. до бара́н 1, 4.

— Ні птиці не патрають, ні баранця не зарізано (Кв.-Осн., II, 1956, 209);

Скибка кавуна з чудовим, червоним, як жар, баранцем несподівано, якось сама собою, вивалилася з її руки (Л. Янов., І, 1959, 336).

2. тільки мн. Білі пінисті гребені хвиль.

Хвилювання на морі зменшилося, зникли білі баранці, вщух прибій (Трубл., II, 1955, 70);

// Дрібні кучеряві хмарки.

Високо над горами повисли золотаві баранці (Галан, І, 1960, 481);

// Котики на рослинах.

Уже запухнатились баранці на шелюгах (Коп., Вибр., 1953, 242).

Значення в інших словниках

1. баранець — баране́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. баранець — -нця, ч. 1》 Зменш. до баран 1), 4). 2》 тільки мн. Білі пінисті гребені хвиль. || Дрібні кучеряві хмарки. || Котики на рослинах. 3》 Форма українського декоративного посуду з кераміки, оздобленого ліпними прикрасами, розписом або кольоровою глазур'ю. Відомий з 15 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баранець — БАРАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Зменш. до бара́н 2, 4. – Ні птиці не патрають, ні баранця не зарізано (Г. Квітка-Основ'яненко); І пастухи таврійські, що пригнали молодих баранців, нанесли й меду, і сиру (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. баранець — Баране́ць, -нця́, -нце́ві, -нцю! -нці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. баранець — Баранець, -нця м. 1) ум. отъ баран. Небольшой баранъ. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися? Чуб. ІІІ. 454.  Словник української мови Грінченка