бараниця

БАРАНИ́ЦЯ, і, ж. Вичинена овеча шкура.

Доктор казав ще Іванові взяти шубу і бараницю (Мак., Вибр., 1954, 341);

Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Кобр., Вибр., 1954, 109);

За годину дід Омелько спав на лаві на м’яких бараницях (Тулуб, Людолови, І, 1957, 191).

Значення в інших словниках

1. бараниця — барани́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. бараниця — -і, ж. Вичинена овеча шкура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бараниця — БАРАНИ́ЦЯ, і, ж. Вичинена овеча шкура. Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Н. Кобринська); Доктор казав ще Іванові взяти шубу і бараницю (О. Маковей); За годину дід Омелько спав на лаві на м'яких бараницях (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. бараниця — Бараниця, -ці ж. Овчина для укутыванія ногъ зимою въ дорогѣ. Кіев. г. (Лободов.).  Словник української мови Грінченка