бараниця
БАРАНИ́ЦЯ, і, ж.
Вичинена овеча шкура.
Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Н. Кобринська);
Доктор казав ще Іванові взяти шубу і бараницю (О. Маковей);
За годину дід Омелько спав на лаві на м'яких бараницях (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)