1. Словник української мови у 20 томах

бараниця

БАРАНИ́ЦЯ, і, ж.

Вичинена овеча шкура.

Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Н. Кобринська);

Доктор казав ще Іванові взяти шубу і бараницю (О. Маковей);

За годину дід Омелько спав на лаві на м'яких бараницях (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бараниця — барани́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бараниця — -і, ж. Вичинена овеча шкура. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бараниця — БАРАНИ́ЦЯ, і, ж. Вичинена овеча шкура. Доктор казав ще Іванові взяти шубу і бараницю (Мак., Вибр., 1954, 341); Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Кобр., Вибр., 1954, 109); За годину дід Омелько спав на лаві на м’яких бараницях (Тулуб, Людолови, І, 1957, 191). Словник української мови в 11 томах
  4. бараниця — Бараниця, -ці ж. Овчина для укутыванія ногъ зимою въ дорогѣ. Кіев. г. (Лободов.). Словник української мови Грінченка