барити
БАРИ́ТИ, барю, бариш, недок., перех. Затримувати кого-небудь довше, ніж треба; гаяти.
Підійшла я під віконце — Мати горох варить, Горох варить, серце в’ялить, На вулицю барить (Українські народні ліричні пісні, 1958, 230);
Прийшов день збору. Христя раніше і обід зварила, щоб не барити матері (Панас Мирний, III, 1954, 47);
[Пріся:] Ой, Настуню, не бари мене, там же дома турбуються, де я поділась (Степан Васильченко, III, 1960, 155).
Словник української мови (СУМ-11)