барити
БАРИ́ТИ, барю́, ба́риш, недок., кого, що.
Затримувати кого-небудь довше, ніж треба; гаяти.
Підійшла я під віконце – Мати горох варить. Горох варить, серце в'ялить, На вулицю барить (з народної пісні);
Прийшов день збору. Христя раніше і обід зварила, щоб не барити матері (Панас Мирний);
[Пріся:] Ой, Настуню, не бари мене, там же дома турбуються, де я поділась (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)