баста
БА́СТА, виг. Уживається на означення припинення якої-небудь дії; досить, годі, кінець.
— Оттаке! Уже й не хваста: Вмерла пані — та і баста! (Щог., Поезії, 1958, 178);
Годі з вами цяцькатись! Баста! (Гончар, Таврія.., 1957, 556).
Словник української мови (СУМ-11)