баста
БА́СТА, виг., розм.
Уживається на означення припинення якої-небудь дії; досить, годі, кінець.
– Оттаке! Уже й не хваста: Вмерла пані – та і баста! (Я. Щоголів);
– Плюю на всіх і вся. Моя власть, і баста! (М. Хвильовий);
Годі з вами цяцькатись! Баста! (О. Гончар);
Якусь годину походимо – і баста! – запевнив Славко (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)