1. Словник української мови у 20 томах

баста

БА́СТА, виг., розм.

Уживається на означення припинення якої-небудь дії; досить, годі, кінець.

– Оттаке! Уже й не хваста: Вмерла пані – та і баста! (Я. Щоголів);

– Плюю на всіх і вся. Моя власть, і баста! (М. Хвильовий);

Годі з вами цяцькатись! Баста! (О. Гончар);

Якусь годину походимо – і баста! – запевнив Славко (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баста — ба́ста вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. баста — виг. Уживається на означення припинення якої-небудь дії; досить, годі, кінець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. баста — Годі, досить, край, відгаль Словник чужослів Павло Штепа
  4. баста — невідм., ж. Кінець. Словник сучасного українського сленгу
  5. баста — ба́ста (італ., ісп. basta) (вигук) досить, годі, буде! Словник іншомовних слів Мельничука
  6. баста — ДО́СИТЬ присудк. сл. (перев. з побажанням, наказом закінчити, припинити щось), ДОВО́ЛІ, ВИ́СТАЧИТЬ, ГО́ДІ розм., БУ́ДЕ розм., ВСЕ (УСЕ́) розм., КІНЕ́ЦЬ розм., БА́СТА розм., ШАБА́Ш розм., ДО́СТА розм. — Досить тобі тинятися без діла (З. Словник синонімів української мови
  7. баста — БА́СТА, виг. Уживається на означення припинення якої-небудь дії; досить, годі, кінець. — Оттаке! Уже й не хваста: Вмерла пані — та і баста! (Щог., Поезії, 1958, 178); Годі з вами цяцькатись! Баста! (Гончар, Таврія.., 1957, 556). Словник української мови в 11 томах