батенько
БА́ТЕНЬКО, а, ч.
1. Пестл. до ба́тько 1.
Ненька зітхає, а батенько лає; Слава недобра про мене біжить (Пісні та романси.., II, 1956, 199);
— Нема в мене ні батенька, ні братика, ні сестриці (Кв.-Осн., II, 1956, 426);
Коли летить табун гусей. Телесик їх і просить: — Гуси-гуси-гусенята, візьміть мене на крилята та понесіть до батенька, а в батенька їсти й пити, ще й хороше походити (Тич., І, 1957, 152).
2. тільки в кличній формі, розм. Уживається як ввічливе звертання до співбесідника.
— Але ж, батеньку мій, усім не догодиш! (Довж., І, 1958, 441).
Словник української мови (СУМ-11)