батенько
БА́ТЕНЬКО, а, ч.
1. Пестл. до ба́тько 1.
Ненька зітхає, а батенько лає; Слава недобра про мене біжить (з народної пісні);
– Нема в мене ні батенька, ні братика, ні сестриці (Г. Квітка-Основ'яненко);
Коли летить табун гусей. Телесик їх і просить: – Гуси-гуси-гусенята, візьміть мене на крилята та понесіть до батенька, а в батенька їсти й пити, ще й хороше походити (П. Тичина).
2. тільки клич. в., розм. Уживається як ввічливе звертання до співбесідника.
– Але ж, батеньку мій, усім не догодиш! (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)