бачений
БА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до ба́чити 2.
Він пробував зосередитись докладніше над тим, що так тягне його до неї, незнайомої, перший раз баченої (Фр., VI, 1951, 241);
І земля, і села пішли знайомі, немов уже бачені колись давно (Гончар, І, 1954, 288);
// ба́чено, безос. присудк. сл.
— Вже ж такого розору, вогню та нівечення від сотворіння світу не бачено (Довж., І, 1958, 343);
// у знач. ім. ба́чене, ного, с. Те, що хто-небудь бачив.
Удова слуха, часочком сама що-небудь промовить про бачене, про чуте (Вовчок, І, 1955, 314).
Словник української мови (СУМ-11)