башибузук
БАШИБУЗУ́К, а, ч.
1. Солдат нерегулярних військ у Туреччині XVIII і XIX ст.
Маєтком відав управитель Мечелар, далекий нащадок турецьких башибузуків (Чаб., Балкан. весна, 1960, 30).
2. перен., заст. Розбишака, головоріз.
..на звіряче цькування царських башибузуків ми відповідаємо спокійно: революціонери загинули — хай живе революція! (Ленін, 2, 1948, 310).
Словник української мови (СУМ-11)