баша
БАША́, і, ч. У давній Туреччині і Єгипті — титул найвищих урядовців, вельмож та генералів.
У туркені яничари І баша на лаві (Шевч., І, 1951, 200);
— Надивилися ми там [у Сінопі] на всячину: і на сади райські, і на палаци башів, і на муки невільницькі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 61).
Словник української мови (СУМ-11)