баша
I. Баша, -ші
м.
1) Паша. Баша турецький басурманський, недовірок християнський. Дума. ум. башенько. Ой миленька, миленька, відсунься від башенька. АД. І. 164.
2) Опьяняющій напитокъ изъ молотаго проса. Лебед. у.
---------------
IIбаша, -шати
с. Сынъ паши, молодой паша. По Чорному морю молоде паня, турецьке баша, галярою гуляє... І до дівки Санджаківни прибувало. КС. 1882. Хп. 505.
Словник української мови Грінченка