баша —
Паша (високий турецький титул) [XI]
Словник з творів Івана Франка
баша —
баша́ іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
баша —
-і, ч., іст. У Туреччині та Єгипті – титул найвищих урядовців, вельмож і генералів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
баша —
БАША́, і́, ч. У давній Туреччині та Єгипті – титул найвищих урядовців, вельмож та генералів. У туркені яничари І баша на лаві (Т. Шевченко); – Надивилися ми там [у Синопі] на всячину: і на сади райські, і на палаци башів, і на муки невільницькі (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
баша —
баша (паша) турецький воєначальник
Словник застарілих та маловживаних слів
баша —
див. паша
Універсальний словник-енциклопедія
баша —
ПАША́, БАША́ фольк. Вітрила горять на фрегатах, Тікає турецький паша (М. Нагнибіда); Баша турецький, Недовірок християнський, вже по ринку походжає (дума).
Словник синонімів української мови
баша —
БАША́, і, ч. У давній Туреччині і Єгипті — титул найвищих урядовців, вельмож та генералів. У туркені яничари І баша на лаві (Шевч., І, 1951, 200); — Надивилися ми там [у Сінопі] на всячину: і на сади райські, і на палаци башів, і на муки невільницькі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 61).
Словник української мови в 11 томах
баша —
I. Баша, -ші м. 1) Паша. Баша турецький басурманський, недовірок християнський. Дума. ум. башенько. Ой миленька, миленька, відсунься від башенька. АД. І. 164. 2) Опьяняющій напитокъ изъ молотаго проса. Лебед. у. --------------- IIбаша, -шати...
Словник української мови Грінченка