баша
БАША́, і́, ч.
У давній Туреччині та Єгипті – титул найвищих урядовців, вельмож та генералів.
У туркені яничари І баша на лаві (Т. Шевченко);
– Надивилися ми там [у Синопі] на всячину: і на сади райські, і на палаци башів, і на муки невільницькі (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)