безбожно
БЕЗБО́ЖНО. Присл. до безбо́жний 2, 3.
Вони [запоріжці].., безбожно вихваляючись та прибріхуючи, розповідали про вільне козацьке життя (Тулуб, Людолови, І, 1957, 212);
Дядьки, розсівшися на ослонах і долі, безбожно чадять самосадом, пересміюються (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 5).
Словник української мови (СУМ-11)