безбожно

БЕЗБО́ЖНО.

Присл. до безбо́жний.

Ось іде Господь, .. щоб суд учинити над усіма і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожності їхньої, що безбожно накоїли (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Вони [запорожці].., безбожно вихваляючись та прибріхуючи, розповідали про вільне козацьке життя (З. Тулуб);

Дядьки, розсівшися на ослонах і долі, безбожно чадять самосадом, пересміюються (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. безбожно — безбо́жно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безбожно — Присл. до безбожний 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безбожно — БЕЗБО́ЖНО. Присл. до безбо́жний 2, 3. Вони [запоріжці].., безбожно вихваляючись та прибріхуючи, розповідали про вільне козацьке життя (Тулуб, Людолови, І, 1957, 212); Дядьки, розсівшися на ослонах і долі, безбожно чадять самосадом, пересміюються (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 5).  Словник української мови в 11 томах
4. безбожно — Безбожно нар. Безбожно, жестоко.  Словник української мови Грінченка