1. Словник української мови у 20 томах

безбожно

БЕЗБО́ЖНО.

Присл. до безбо́жний.

Ось іде Господь, .. щоб суд учинити над усіма і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожності їхньої, що безбожно накоїли (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Вони [запорожці].., безбожно вихваляючись та прибріхуючи, розповідали про вільне козацьке життя (З. Тулуб);

Дядьки, розсівшися на ослонах і долі, безбожно чадять самосадом, пересміюються (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безбожно — безбо́жно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безбожно — Присл. до безбожний 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безбожно — БЕЗБО́ЖНО. Присл. до безбо́жний 2, 3. Вони [запоріжці].., безбожно вихваляючись та прибріхуючи, розповідали про вільне козацьке життя (Тулуб, Людолови, І, 1957, 212); Дядьки, розсівшися на ослонах і долі, безбожно чадять самосадом, пересміюються (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 5). Словник української мови в 11 томах
  4. безбожно — Безбожно нар. Безбожно, жестоко. Словник української мови Грінченка