безбожниця
БЕЗБО́ЖНИЦЯ, і, ж.
Жін. до безбо́жник.
А тая безбожниця йому, під вікном нашим стоячи, вигукнула: – Бурлакуй увесь вік, Якове, та люби тільки мої очі ясні! (Марко Вовчок);
– З черниць хай зробить [Ольга] безбожниць (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безбожниця — безбо́жниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- безбожниця — -і. Жін. до безбожник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безбожниця — БЕЗБО́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до безбо́жник. А тая безбожниця йому, під вікном нашим стоячи, вигукнула: — Бурлакуй увесь вік, Якове, та люби тільки мої очі ясні! (Вовчок, І, 1955, 220); — З черниць хай зробить [Ольга] безбожниць (Мик., II, 1957, 378). Словник української мови в 11 томах
- безбожниця — Безбожниця, -ці ж. Безбожница. МВ. ІІ. 142. Словник української мови Грінченка