1. Словник української мови в 11 томах

безбожниця

БЕЗБО́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до безбо́жник.

А тая безбожниця йому, під вікном нашим стоячи, вигукнула: — Бурлакуй увесь вік, Якове, та люби тільки мої очі ясні! (Вовчок, І, 1955, 220);

— З черниць хай зробить [Ольга] безбожниць (Мик., II, 1957, 378).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безбожниця — безбо́жниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. безбожниця — -і. Жін. до безбожник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безбожниця — БЕЗБО́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до безбо́жник. А тая безбожниця йому, під вікном нашим стоячи, вигукнула: – Бурлакуй увесь вік, Якове, та люби тільки мої очі ясні! (Марко Вовчок); – З черниць хай зробить [Ольга] безбожниць (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах
  4. безбожниця — Безбожниця, -ці ж. Безбожница. МВ. ІІ. 142. Словник української мови Грінченка