безволля

БЕЗВО́ЛЛЯ, БЕЗВІ́ЛЛЯ, я, с. Брак волі, наполегливості, рішучості.

Калитчин двір спороджував страх, безволля (Горд., Чужу ниву.., 1947, 156);

Думки кружляли в якомусь зачарованому колі і не знаходили виходу. У всьому тілі відчувалася млявість і безволля (Коз., Сальвія, 1956, 170).

Значення в інших словниках

1. безволля — безво́лля іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. безволля — безвілля, -я, с. Брак волі, наполегливості, рішучості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безволля — БЕЗВО́ЛЛЯ, БЕЗВІ́ЛЛЯ, я, с. Брак волі, наполегливості, рішучості. Калитчин двір спороджував страх, безволля (К. Гордієнко); Думками опанувало безволля, бо, зневірившись у мрії, він губив усе (В.  Словник української мови у 20 томах