безвольно

БЕЗВО́ЛЬНО, БЕЗВІ́ЛЬНО. Присл. до безво́льний, безві́льний.

Знявши з голови косинку, вона майнула нею в повітрі, раз і вдруге, потілі безвольно опустилась її рука (Шиян, Гроза.., 1956, 605);

— Лягай на підлогу! — крикнула Клава Вані. Але той ліг якось дивно — він повалився м’яко, безвольно, судорожна махнувши руною (Донч., VI, 1957, 172);

Михайлина безвільно опустила руки (Збан., Між.. людьми, 1955, 153);

Тіфенбах стояв охлялий, з безвільно опущеною головою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 190).

Значення в інших словниках

1. безвольно — безво́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безвольно — безвільно. Присл. до безвольний, безвільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безвольно — БЕЗВО́ЛЬНО, БЕЗВІ́ЛЬНО. Присл. до безво́льний, безві́льний. – Лягай на підлогу! – крикнула Клава Вані. Але той ліг якось дивно – він повалився м'яко, безвольно, судорожно махнувши рукою (О. Донченко); Байдуже, безвольно здалися на долю, на призначення (І.  Словник української мови у 20 томах