безвольно
БЕЗВО́ЛЬНО, БЕЗВІ́ЛЬНО.
Присл. до безво́льний, безві́льний.
– Лягай на підлогу! – крикнула Клава Вані. Але той ліг якось дивно – він повалився м'яко, безвольно, судорожно махнувши рукою (О. Донченко);
Байдуже, безвольно здалися на долю, на призначення (І. Багряний);
Тіфенбах стояв охлялий, з безвільно опущеною головою (Д. Бедзик);
Михайлина безвільно опустила руки (Ю. Збанацький);
Знявши з голови косинку, вона майнула нею в повітрі, раз і вдруге, потім безвольно опустилась її рука (А. Шиян);
Дівчина безвільно опустила руки в його обіймах, закрижаніла (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)