безвольний
БЕЗВО́ЛЬНИЙ, БЕЗВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
Який не має волі, не здатний самостійно щось робити, вирішувати.
Ніхто не мучив мене так, як один мій шкільний товариш, безвольний до краю (Леся Українка);
Може, йому [батькові], такому вольовому, такому енергійному, й подобалося таке полохливе, безвільне створіння, як наша мама? (Ірина Вільде);
А якщо вони впорснули щось таке, від чого він зробиться слухняною, безвольною мавпою, яка робитиме все, що вони накажуть? (І. Багряний);
За характером своїм був [Жирков] людиною безвільною (В. Канівець);
// Який виражає брак волі, нерішучість.
Жест був непевний, безвольний (М. Руденко);
// Млявий, розслаблений (про тіло, його частини).
Якась жінка почала втискати свічку в безвільні пальці правої руки Фросини (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)