Словник української мови в 11 томах

безвідривний

БЕЗВІДРИ́ВНИЙ, а, е. Який відбувається безперервно, постійно; безперервний, постійний.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. безвідривний — безвідри́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. безвідривний — -а, -е. Який відбувається безперервно, постійно; безперервний, постійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвідривний — БЕЗВІДРИ́ВНИЙ, а, е. Який відбувається без відриву від кого-, чого-небудь; безперервний, постійний. Невідомі зусилля взаємодії пружних елементів визначено внаслідок додаткових умов сумісного деформування пластини та опор, а поверхневі навантаження...  Словник української мови у 20 томах
  4. безвідривний — НЕОСЛА́БНИЙ (який проходить, відбувається, триває без ослаблення, не зменшує сили свого вияву), НЕПОСЛА́БНИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВСИПУ́ЩИЙ (НЕВСИПУ́ЧИЙ), НЕВТИХА́ЮЧИЙ, НЕВТИ́ШНИЙ (про якийсь процес, природне явище...  Словник синонімів української мови