безвідривний

БЕЗВІДРИ́ВНИЙ, а, е.

Який відбувається без відриву від кого-, чого-небудь; безперервний, постійний.

Невідомі зусилля взаємодії пружних елементів визначено внаслідок додаткових умов сумісного деформування пластини та опор, а поверхневі навантаження – за умов безвідривного контакту у сумісному русі перешкоди та середовищ (з наук. літ.);

Стійким вважається такий рух літака, під час якого після збурювальної дії першого посадкового удару літак здійснює безвідривний рух по злітно-посадковій смузі (з наук. літ.);

Безвідривне виробництво;

Безвідривний погляд.

Значення в інших словниках

1. безвідривний — безвідри́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безвідривний — -а, -е. Який відбувається безперервно, постійно; безперервний, постійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безвідривний — НЕОСЛА́БНИЙ (який проходить, відбувається, триває без ослаблення, не зменшує сили свого вияву), НЕПОСЛА́БНИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВСИПУ́ЩИЙ (НЕВСИПУ́ЧИЙ), НЕВТИХА́ЮЧИЙ, НЕВТИ́ШНИЙ (про якийсь процес, природне явище...  Словник синонімів української мови
4. безвідривний — БЕЗВІДРИ́ВНИЙ, а, е. Який відбувається безперервно, постійно; безперервний, постійний.  Словник української мови в 11 томах