Словник української мови в 11 томах

безкарний

БЕЗКА́РНИЙ, а, е. Який не дістав покарання, залишається без покарання.

Зойки роздовбували стіни, важили на спокій, руйнували все живе і здібне мислити в цьому приміщенні безкарного насильства (Кач., II, 1958, 328).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. безкарний — безка́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. безкарний — -а, -е. Який не дістав покарання, залишається без покарання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безкарний — БЕЗКА́РНИЙ, а, е. Якого не карають, не засуджують за злочини. Максим продовжував. .. Говорив про жертви мільйонів .. Надто ж про помсту руками свого недавнього “союзника”, що вдерся на землю “вітчизни”...  Словник української мови у 20 томах
  4. безкарний — Безка́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безкарний — Безкарний, -а, -е Безнаказанный. Безкарні боги. О. 1861. I. 94.  Словник української мови Грінченка