безкарно

БЕЗКА́РНО. Присл. до безка́рний.

В клумбах безкарно рили землю свині (Н.-Лев., III, 1956, 250);

Ніхто інший, подібний до тебе, не сміє безкарно вступити на сю землю (Фр., III, 1950, 242);

Запорожці одверто похвалялися знищити впень усі католицькі кодла, довести панству, що не можна безкарно чіпати козацтво (Тулуб, Людолови, І, 1957, 353).

Значення в інших словниках

1. безкарно — безка́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безкарно — Присл. до безкарний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безкарно — БЕЗКА́РНО. Присл. до безка́рний. Ніхто інший, подібний до тебе, не сміє безкарно вступити на сю землю (І. Франко); Запорожці одверто похвалялися знищити впень усі католицькі кодла, довести панству, що не можна безкарно чіпати козацтво (З.  Словник української мови у 20 томах
4. безкарно — Безкарно нар. Безнаказанно.  Словник української мови Грінченка