безкарно
БЕЗКА́РНО. Присл. до безка́рний.
В клумбах безкарно рили землю свині (Н.-Лев., III, 1956, 250);
Ніхто інший, подібний до тебе, не сміє безкарно вступити на сю землю (Фр., III, 1950, 242);
Запорожці одверто похвалялися знищити впень усі католицькі кодла, довести панству, що не можна безкарно чіпати козацтво (Тулуб, Людолови, І, 1957, 353).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безкарно — безка́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безкарно — Присл. до безкарний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безкарно — БЕЗКА́РНО. Присл. до безка́рний. Ніхто інший, подібний до тебе, не сміє безкарно вступити на сю землю (І. Франко); Запорожці одверто похвалялися знищити впень усі католицькі кодла, довести панству, що не можна безкарно чіпати козацтво (З. Словник української мови у 20 томах
- безкарно — Безкарно нар. Безнаказанно. Словник української мови Грінченка