1. Словник української мови у 20 томах

безкарно

БЕЗКА́РНО.

Присл. до безка́рний.

Ніхто інший, подібний до тебе, не сміє безкарно вступити на сю землю (І. Франко);

Запорожці одверто похвалялися знищити впень усі католицькі кодла, довести панству, що не можна безкарно чіпати козацтво (З. Тулуб);

Дмитро Іванович не міг залишити безкарно вчорашнього Андрієвого вчинку (Ю. Мушкетик);

* Образно. В клумбах безкарно рили землю свині (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безкарно — безка́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безкарно — Присл. до безкарний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безкарно — БЕЗКА́РНО. Присл. до безка́рний. В клумбах безкарно рили землю свині (Н.-Лев., III, 1956, 250); Ніхто інший, подібний до тебе, не сміє безкарно вступити на сю землю (Фр. Словник української мови в 11 томах
  4. безкарно — Безкарно нар. Безнаказанно. Словник української мови Грінченка