безкарність
БЕЗКА́РНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до безка́рний.
Доводиться бої зі своїми людьми зводити, з тою нашою природженою безкарністю, з тим кари гідним безладдям (Б. Лепкий);
Горбулін кинувся в атаку, вже зовсім переконавшись у безкарності своїх промахів, не думаючи про силу супротивника (В. Собко);
Відчуття безкарності, як відомо, провокує нові, серйозніші порушення (із журн.);
* Образно. Безкарність і масштаби злочинств паралізують людську свідомість (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безкарність — безка́рність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- безкарність — [беизкарн'іс'т' і беискарн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- безкарність — -ності, ж. Абстр. ім. до безкарний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безкарність — Безка́рність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безкарність — БЕЗКА́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безка́рний. Горбулін кинувся в атаку, вже зовсім переконавшись у безкарності своїх промахів, не думаючи про силу супротивника (Собко, Звич. життя, 1957, 163). Словник української мови в 11 томах
- безкарність — Безкарність, -ности ж. Безнаказанность. Желех. Словник української мови Грінченка