безкарно —
Присл. до безкарний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безкарно —
БЕЗКА́РНО. Присл. до безка́рний. Ніхто інший, подібний до тебе, не сміє безкарно вступити на сю землю (І. Франко); Запорожці одверто похвалялися знищити впень усі католицькі кодла, довести панству, що не можна безкарно чіпати козацтво (З.
Словник української мови у 20 томах
безкарно —
БЕЗКА́РНО. Присл. до безка́рний. В клумбах безкарно рили землю свині (Н.-Лев., III, 1956, 250); Ніхто інший, подібний до тебе, не сміє безкарно вступити на сю землю (Фр.
Словник української мови в 11 томах
безкарно —
Безкарно нар. Безнаказанно.
Словник української мови Грінченка