безквитковий
БЕЗКВИТКО́ВИЙ, а, е. Без квитка.
В поїзді старший кондуктор перевіряє квитки. Безквитковий пасажир (заєць) сховався під лавку (Україна.., І, 1960, 284);
Люди ці були покарані за всілякі вчинки — за намагання вкрасти якусь консервну бляшанку з німецьких складів, за безквитковий проїзд залізницею (Хижняк, Тамара, 1959, 152).
Словник української мови (СУМ-11)