безкрилий
БЕЗКРИ́ЛИЙ, а, е.
1. Який не має крил.
Птах летів, і крила посіклись. І він сів тоді на мураву. — Ні, безкрилий я не проживу! (Тер., Серце.., 1962, 29);
Поряд з безкрилими в колоніях на капусті народжуються і крилаті попелиці (Шкідн. поля.., 1949, 38);
// у знач. ім. безкри́лі, лих, мн. Птахи і комахи з ряду тих, що мають тільки зачатки крил.
2. перен. Позбавлений творчої сили, фантазії; знижений, буденний, сірий.
І знов я буду виправдуватися.., ховаючись за те нудне безкриле слово "помилка" (Л. Укр., III, 1952, 678);
Безкрилу тьму навіки переможе Визвольник людства, вільний пролетар (Рильський, І, 1946, 165);
Реалізм Тичини далекий від безкрилої описовості (Іст. укр. літ., II, 1956, 368).
Словник української мови (СУМ-11)