безкрилий

Без крил; (хто) неориґінальний, неокрилений, р. бездарний, ід. пороху не вигадав; (- творчість) буденний, сірий, нецікавий; (- фантазію) бідний.

Значення в інших словниках

1. безкрилий — безкри́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безкрилий — -а, -е. 1》 Який не має крил. 2》 перен. Позбавлений творчої сили, фантазії; знижений, буденний, сірий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безкрилий — БЕЗКРИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який не має крил. Поряд з безкрилими в колоніях на капусті народжуються і крилаті попелиці (з наук.-попул. літ.); У сім'ї термітів є від кількох сотень до кількох мільйонів нездатних до розмноження безкрилих самців і самок (з навч.  Словник української мови у 20 томах
4. безкрилий — БУДЕ́ННИЙ (позбавлений виразності, оригінальності, нічим не привабливий, нецікавий); ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, НЕПОЕТИ́ЧНИЙ (позбавлений поетичності, оригінальності; про світогляд, інтереси і т. ін. — вузькопрактичний); ПРИЗЕ́МЛЕНИЙ підсил., БЕЗКРИ́ЛИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. безкрилий — Безкри́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безкрилий — БЕЗКРИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який не має крил. Птах летів, і крила посіклись. І він сів тоді на мураву. — Ні, безкрилий я не проживу! (Тер., Серце.., 1962, 29); Поряд з безкрилими в колоніях на капусті народжуються і крилаті попелиці (Шкідн. поля..  Словник української мови в 11 томах
7. безкрилий — Безкрилий, -а, -е Не имѣющій крыльевъ, безкрылый.  Словник української мови Грінченка