безкраїй —
(про простір) безмежний, безкрайній, р. безконечний, нескінечний, поет, неокраїй, (який важко оглянути, виміряти) безмірний, неоглядний, неозорий, неосяжний, несходимий.
Словник синонімів Полюги
безкраїй —
безкра́їй прикметник
Орфографічний словник української мови
безкраїй —
-я, -є. 1》 Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. || Нічим не обмежений. 2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).
Великий тлумачний словник сучасної мови
безкраїй —
БЕЗКРА́ЇЙ, я, є. 1. Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом (Т. Шевченко); А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі (І.
Словник української мови у 20 томах
безкраїй —
див. безмежний
Словник синонімів Вусика
безкраїй —
БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
безкраїй —
БЕЗКРА́ЇЙ, я, є. 1. Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом (Шевч., II, 1953, 40); А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах