безкраїй

безкра́їй

-я, -є.

1》 Який не має видимих меж; безмежний, безконечний.

|| Нічим не обмежений.

2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).

Значення в інших словниках

1. безкраїй — (про простір) безмежний, безкрайній, р. безконечний, нескінечний, поет, неокраїй, (який важко оглянути, виміряти) безмірний, неоглядний, неозорий, неосяжний, несходимий.  Словник синонімів Полюги
2. безкраїй — безкра́їй прикметник  Орфографічний словник української мови
3. безкраїй — Безкрайній, неокраїй, безберегий, БЕЗМЕЖНИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. безкраїй — БЕЗКРА́ЇЙ, я, є. 1. Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом (Т. Шевченко); А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі (І.  Словник української мови у 20 томах
5. безкраїй — див. безмежний  Словник синонімів Вусика
6. безкраїй — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
7. безкраїй — Безкра́їй, -кра́я, -кра́є, -кра́його, -кра́йої, -кра́йому, -кра́їй, -кра́їм, -кра́йою; -кра́ї, -кра́їх  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безкраїй — БЕЗКРА́ЇЙ, я, є. 1. Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом (Шевч., II, 1953, 40); А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах