безмисний
БЕЗМИ́СНИЙ, а, е, зах. Безглуздий.
Тупий і безмисний вираз його лиця свідчив, що він не порозумів зовсім, чого хоче од нього панотець (Фр., І, 1955, 165);
Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (Коб., І, 1956, 240).
Словник української мови (СУМ-11)