безмисний

БЕЗМИ́СНИЙ, а, е, зах.

Безглуздий; бездумний.

Тупий і безмисний вираз його лиця свідчив, що він не порозумів зовсім, чого хоче од нього панотець (І. Франко);

Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. безмисний — безми́сний прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. безмисний — -а, -е, зах. Безглуздий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безмисний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (про зовнішній вигляд, вираз обличчя, рухи і т. ін. — у якому відсутня осмисленість), БЕЗМИ́СНИЙ зах., ІДІО́ТСЬКИЙ підсил. розм., ІДІОТИЧНИЙ підсил. розм., рідше.  Словник синонімів української мови
4. безмисний — БЕЗМИ́СНИЙ, а, е, зах. Безглуздий. Тупий і безмисний вираз його лиця свідчив, що він не порозумів зовсім, чого хоче од нього панотець (Фр., І, 1955, 165); Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (Коб., І, 1956, 240).  Словник української мови в 11 томах