безмисний
БЕЗМИ́СНИЙ, а, е, зах.
Безглуздий; бездумний.
Тупий і безмисний вираз його лиця свідчив, що він не порозумів зовсім, чого хоче од нього панотець (І. Франко);
Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безмисний — безми́сний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
- безмисний — -а, -е, зах. Безглуздий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безмисний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (про зовнішній вигляд, вираз обличчя, рухи і т. ін. — у якому відсутня осмисленість), БЕЗМИ́СНИЙ зах., ІДІО́ТСЬКИЙ підсил. розм., ІДІОТИЧНИЙ підсил. розм., рідше. Словник синонімів української мови
- безмисний — БЕЗМИ́СНИЙ, а, е, зах. Безглуздий. Тупий і безмисний вираз його лиця свідчив, що він не порозумів зовсім, чого хоче од нього панотець (Фр., І, 1955, 165); Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (Коб., І, 1956, 240). Словник української мови в 11 томах