безмозкий
БЕЗМО́ЗКИЙ, а, е.
1. Який не має мозку.
Безкосте, безмозке усе море виплаває [п’явка] (Номис, 1864, № 98).
2. зневажл. Дурний, безглуздий.
— Через вас, п’яниць безмозких, я сам стояв перед панами голіруч… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 434).
Словник української мови (СУМ-11)