безмозкий

безмо́зкий

-а, -е.

1》 Який не має мозку.

2》 зневажл. Дурний, безглуздий.

Значення в інших словниках

1. безмозкий — безмо́зкий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безмозкий — БЕЗМО́ЗКИЙ, а, е. 1. Який не має мозку. Безкосте, безмозке усе море виплаває [п'явка] (Номис). 2. зневажл. Дурний, безглуздий. – Через вас, п'яниць безмозких, я сам стояв перед панами голіруч... (З.  Словник української мови у 20 томах
3. безмозкий — див. дурний  Словник синонімів Вусика
4. безмозкий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. безмозкий — Безмо́зкий і безмі́зкий, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безмозкий — БЕЗМО́ЗКИЙ, а, е. 1. Який не має мозку. Безкосте, безмозке усе море виплаває [п’явка] (Номис, 1864, № 98). 2. зневажл. Дурний, безглуздий. — Через вас, п’яниць безмозких, я сам стояв перед панами голіруч… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 434).  Словник української мови в 11 томах
7. безмозкий — Безмозкий, -а, -е 1) Не имѣющій мозга. Безкосте, безмозке усе море виплаває. (Заг. пьявка). Ном. № 98, стр. 293. 2) Безмозглый, глупый. Плюгаш безмозкий. (брань). МВ. (КС. 1902. X. 152).  Словник української мови Грінченка